Нові повноваження місцевої влади щодо комунальних послуг
Національна комісія, що здійснює державне регулировання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), більше не контролює вартість водопостачання для мегаполісів. На час дії воєнного стану та до його скасування право встановлювати ціни передали муніципалітетам. Раніше така практика поширювалася виключно на маленькі містечка та селища.
Це нововведення дозволяє меріям оперативно змінювати цифри у платіжках містян без тривалих процедур погодження на загальнодержавному рівні.
Економічну суть реформи детально описала профільна експертка у житлово-комунальній галузі Кристина Ненно.
«Раніше водоканали великих міст подавали економічні розрахунки до НКРЕКП, а регулятор вирішував, підвищувати тариф чи ні. Тепер рішення ухвалюватимуть органи місцевого самоврядування», — пояснила експертка.
Які міста України першими переглянуть вартість водопостачання
Скасування централізованого контролю змусило комунальні підприємства по всій країні миттєво оприлюднити власні фінансові розрахунки.
Одеський «Інфоксводоканал» розробив масштабний проєкт нових тарифів для населення, який передбачає здорожчання послуги орієнтовно в 2,7 раза. Причиною такого кроку менеджмент називає критичне збільшення видатків на купівлю палива, реагентів, покриття операційних витрат і зарплати. Проте наразі остаточного схвалення цієї ініціативи від керівництва міста немає.
Жителям Дніпра з початку літа підготували тариф на рівні 86,83 грн за один кубометр.
У Кривому Розі наразі орієнтуються на ціну близько 78 грн.
Волинські комунальники у Луцьку пропонують підняти ціну суттєвіше – з поточних 28 до 73 грн за куб.
Західні регіони демонструють найвищі цифри – в Ужгороді прогнозують понад 96 грн, а Тернопіль наближається до позначки 99 грн.
Головні чинники формування собівартості комунальної послуги
Аналітики наголошують, що ключовим елементом витрат є живлення насосних станцій, які споживають колосальні обсяги електрики. За даними аналізу, наданого Кристиною Ненно, забезпечення роботи потужних насосів і безпосереднє транспортування ресурсу забирає до 25 % від суми у платіжці. Саме водоканали є найбільшими покупцями струму у своїх регіонах.
Суттєво впливає на кінцеву ціну також фінансування фонду оплати праці технічного персоналу.
Додатково тарифне навантаження включає такі постійні витрати:
- закупівля хімікатів для знезараження і фільтрації;
- екстрений та плановий ремонт аварійних трубопроводів;
- утримання парку спеціалізованої ремонтної техніки;
- модернізація технологічних ліній.
«Всі ці складові як були 15 років тому, так такими й залишились. Але заробітна плата зросла, електроенергія подорожчала. Тому, якщо подивитися певне економічне обґрунтування будь-якого водоканалу, то ми побачимо неприємні цифри для нас. Але представники водоканалів кажуть, що їхні підприємства збиткові, у них застаріле обладнання й застарілі мережі, і підвищення тарифу їхній вимушений крок», — зазначила експертка.
Масового та одночасного стрибка цін для абсолютно всіх українців не буде. Кожне місто самостійно балансуватиме бюджети комунальників.