Головні аспекти:
- Майнові та сімейні реформи спричинили хвилю обурення
- Законотворці апелюють до стандартів європейського права
- Критики пророкують судове свавілля та тиск на медіа
- Експерти не радять ухвалювати масштабні зміни під час війни
Проєкт оновленого Громадянського кодексу України спровокував шквал дискусій, відкритих протестів і гарячих суперечок серед правників та у соціальних мережах. Специфіку найтоксичніших норм документа — від примусового примирення сімейних пар до майнових конфліктів і «права на забуття» — детально проаналізував журналіст Дмитро Жогов. У своїй публікації він зіставив аргументи розробників проєкту, зокрема очільника Верховної Ради Руслана Стефанчука, та позицію їхніх опонентів. Водночас одеський адвокат Юрій Канікаєв переконаний, що навколо реформи розгортається суто політичне протистояння.
Спробуємо фахово розібратися. Розкладемо аргументи окремо. Проаналізуємо:
- аргументи авторів законопроєкту,
- критику з боку опонентів,
- та суб’єктивний погляд журналіста.
Резонансні норми оновленого законодавства
Обов’язковий процес примирення.
Судові інстанції отримають повноваження зобов’язувати подружжя проходити процедури примирення строком до пів року перед розірванням шлюбу.
Парламентарка Інна Совсун критикує норму, наголошуючи, що державі заборонено втручатися в особисті рішення дорослих людей щодо окремого проживання. Це створює пряму загрозу для жертв домашнього насильства.
Повернення дівочого прізвища.
За умови визнання поведінки розлученої жінки «негідною» через суд, чоловік матиме право вимагати позбавлення її свого прізвища.
Депутатка називає це відвертим приниженням гідності, особливо для жінок із багаторічною професійною кар’єрою.
Скорочення термінів стягнень.
Нова редакція обмежує період стягнення боргу за аліментами лише одним роком, замість чинних десяти. На переконання Совсун, така зміна суттєво обмежить права матерів, які самотужки виховують спільних дітей.
Позиція розробників законодавчих змін.
Один із ключових ініціаторів реформи Руслан Стефанчук зазначає, що інститут примирення сімейних пар функціонує в Україні вже давно. Суддя і сьогодні наділений правом надати сторонам до шести місяців на врегулювання конфлікту.
Спікер ВР запевняє, що це не радикальне нововведення, а звична процесуальна практика. Нові положення пропонують значно лояльніші умови, оскільки за згоди сторін із малими дітьми термін скоротять до місяця. Натомість у випадках зафіксованого сімейного насильства жодних примирювальних заходів не передбачено взагалі.
Посадовець вважає нинішній суспільний резонанс штучним нагнітанням штучних страхів.
Особисте бачення автора матеріалу.
Власний досвід розлучення журналіста у 2000 році супроводжувався стандартною процедурою:
суддя формально поцікавилась у подружжя щодо можливості збереження родини. Відповідь була категоричною:
— Ні. На цьому формальності завершилися, хоча тоді теж діяв місячний термін очікування.
Резюме автора: подібні сімейні нововведення не варті вуличних протестів.
Суперечливе тлумачення поняття доброчесності
Юридична новела «доброзвичайність» фігурує у свіжому варіанті тексту понад 45 разів.
Звідки виникли серйозні побоювання?
Сучасне законодавство містить розмите формулювання «моральні засади суспільства», яке фактично не має чітких наслідків у правовому колі.
Які наслідки матиме реформа?
Аналітики застерігають, що оновлений термін перетвориться на реальний важіль впливу, яким судді керуватимуться під час винесення офіційних вердиктів.
Чим це загрожує системі?
За умов вітчизняного правосуддя такі неконкретні дефініції спровокують масштабні корупційні зловживання та суб’єктивізм.
Аргументація Руслана Стефанчука:
— Пропонований термін відображає фундаментальний загальноєвропейський стандарт (boni mores), який тривалий час успішно діє в цивільному праві Франції, Німеччини та Нідерландів. Спеціально залучена група мовознавців підібрала автентичне слово задля викорінення радянського стереотипу про «моральні засади».
Особисте бачення автора матеріалу.
Дискусії щодо моральних стандартів завжди суб’єктивні, адже релігійні обряди чи поцілунки святих мощей викликають у громадян абсолютно полярні емоції.
Аналогічно суспільство сприймає демонстрацію релігійних оберегів високопосадовцями у судах: частина бачить у цьому щирість, інші — звичайну театральну постановку. Суть проблеми полягає у відсутності єдиного мірила для оцінки доброчесності.
Відтак фінальні рішення залежатимуть:
- від особи судді,
- світогляду юриста,
- рівня культури,
- ступеня релігійності,
- та приватних стандартів поведінки.
Проте схожа практика ухвалення рішень на основі внутрішніх переконань арбітрів щодо моралі існувала завжди, незалежно від діючих кодексів.
Висновок? Через цей пункт журналіст також не став би мітингувати.
Загрози запровадження права на забуття
Сьогодні глобальна мережа зберігає масив персональних даних про кожного громадянина, включаючи інформацію про здоров’я, розлучення, шрами чи деталі біографії автора.
Новий проєкт закону пропонує легалізувати «право на забуття».
Опоненти закону одразу забили на сполох, прогнозуючи сценарії, коли одіозні політики чи топменеджери на кшталт Міндіча захочуть видалити власне минуле.
— Я припиняю публічну діяльність, тому вимагаю тотального знищення всіх цифрових фото- і відеоматеріалів задля безтурботного відпочинку на островах.
Такий сценарій неможливий, адже правозахисники впевнені, що корупціонери використають цю лазівку для тотального відбілювання власних біографій.
Спростування голови Верховної Ради:
Стефанчук наполягає, що жодного контрольованого нищення історичних фактів чи архівних даних не відбудеться. Цей механізм запозичено з регламентів Європейського Союзу, які регулюють безпеку та захист чутливих персональних даних.
Керівник парламенту підкреслює, що згадувана норма не діятиме щодо:
- незалежних розслідувань журналістів,
- біографій держслужбовців і політиків,
- державних архівних фондів,
- та відомостей, які мають вагоме значення для громади.
Тому представники влади не отримають інструментів для безкарного видалення інформації з інтернет-простору.
Особисте бачення автора матеріалу.
Європейська практика застосування цього інструменту теж демонструє постійний конфлікт між приватністю та правом соціуму на інформацію.
Українські реалії лякають експертів загрозою:
- безкінечних судових процесів,
- непередбачуваних судових ухвал,
- тиску на незалежні медіа.
Створення умов, які заблокують роботу розслідувачів, цілком під силу умовному втікачу Януковичу:
— Офіційно вимагаю реалізації свого «права на забуття».
Медіапростір почне чинити опір, але чиновник подасть судовий позов і поїде відпочивати, поки триватимуть багаторічні розгляди справ.
Підсумок. Журналіст готовий протестувати лише за умови реальної та чіткої загрози свободі слова, якої наразі не вбачає.
Реформування сфери нерухомості та земельних відносин
Критики нової редакції підозрюють, що окремі статті полегшать незаконне відчуження об’єктів комунальної та державної власності.
Опоненти побоюються:
- незаконних маніпуляцій із базами даних,
- діяльності недоброчесних нотаріусів,
- та тіньових схем легалізації майна через судові інстанції.
Зазначені ризики суттєво посилюються в умовах воєнного стану, коли:
- громадяни масово залишають домівки,
- житловий фонд залишається без нагляду,
- втрачаються оригінали документів,
- а майно стає об’єктом зазіхань.
Аргументи прихильників законопроєкту.
Укладачі зазначають, що реформа покликана максимально убезпечити законного набувача майна. Вони наводять приклад, коли покупець нерухомості ретельно перевіряє державні реєстри та офіційно сплачує кошти.
Якщо згодом виявиться, що майно колись вивели з держвласності незаконно, чинна система просто повертає його державі. Покупець опиняється у скруті:
- без купленого житла,
- і без повернутих фінансів.
Захисники проєкту вважають такий стан речей кричущим беззаконням.
Тому пропонується нова процедура:
вилучення майна на користь держави у чесного покупця можливе виключно після попереднього внесення повної компенсації на судовий депозит.
Фактично: відсутність грошей на рахунку блокує ухвалення судового рішення.
Особисте бачення автора матеріалу.
Специфіка цих майнових дискусій настільки складна, що пересічному громадянину важко об’єктивно оцінити правові нюанси.
Частина експертів запевняє:
— Реформа прогресивна! Вона гарантує абсолютний захист прав добросовісних покупців квартир!
Інша частина попереджає:
— Це масштабна схема пограбування, яка позбавить людей останніх активів!
У такій ситуації журналіст вважає за краще залишити поле бою професійним правникам і поспостерігати за результатом зі сторони.
Експертний погляд із боку
Під час прогулянки містом автор зустрів відомого своїм гострим словом адвоката Юрія Канікаєва, який гуляв разом із малою донькою. Цей фахівець завжди тверезо оцінює ситуацію, тож журналіст звернувся до нього за коментарем.
— Які справжні причини масового невдоволення ухваленням кодексу?
Правник висловив таку думку:
Справжнє підґрунтя протестів криється далеко поза межами самого законопроєкту! Цей фоліант на вісімсот сторінок із величезними порівняльними таблицями мало хто вивчав детально. Головним чинником тут виступає велика політика. Президент прагне увійти в історію творцем фундаментального зводу законів рівня Конституції. Опозиція намагається знайти болючі точки, штучно висмикуючи норми з контексту. Натомість нардепи ігнорують відкриті дебати, голосуючи виключно за вказівкою фракцій заради збереження партійних виплат, які формують основу їхніх доходів.
Завершивши розмову, адвокат продовжив свою сімейну прогулянку бульваром.
Тим часом до протестувальників доєднався юнак із плакатом проти дій представників ТЦК.
Реакція силовиків була миттєвою.
Хлопця оперативно затримали правоохоронці.
Автор попрямував додому, аналізуючи побачене.
Подібні масштабні реформи неприпустимо впроваджувати під час активних бойових дій. Документ потребує детальної експертизи професійного юридичного середовища, і лише після остаточних висновків фахівців суспільство має визначатися з доцільністю радикальних протестів.
Фінальний висновок: Не на часі.