Сьогодні, у дванадцяту річницю подій 2 травня 2014 року, Одеса згадує день, що змінив її долю. Трагедія сталася на Грецькій площі та Куликовому полі через провокації проросійських сил. Це був вибір між Україною та окупацією. Журналісти оновили дані архівних опитувань і хронологію того дня, врахувавши вплив великої війни на місто. Тепер це не просто спогад, а фундамент нової ідентичності. Наразі Одеса впевнено демонструє свою позицію.
За даними Вікіпедії, вуличні бої та пожежа в Будинку профспілок забрали життя 48 людей. Більшість жертв — 34 особи — загинули від опіків або отруєння газами. Ще вісім одеситів розбилися при падінні з висоти. Шестеро осіб отримали смертельні вогнепальні поранення. Ці цифри назавжди закарбувалися в пам’яті городян. Навіть через дванадцять років біль не вщухає.
Довідка ОЖ2 травня 2014 року в Одесі сталися масові сутички між прихильниками єдності України та проросійськими групами. Протистояння почалося в центрі міста, а згодом перемістилося на Куликове поле, де сталася пожежа в Будинку профспілок. Унаслідок тих трагічних подій загинули 48 людей, ще понад дві сотні дістали поранення. Цей день став однією з найболючіших сторінок новітньої історії Одеси.
Олена Кудряшова з видання «Одеське життя» дізналася у жителів міста, як вони оцінюють ті події зараз.
Петро: «Він вже тоді прийшов. Хіба біля обласної ради був не «русский мир»? Це був справжній жах. Тоді там висів російський триколор. Влада відгородилася бетонними плитами від людей. Прихильників Росії було дуже багато. Демократичні сили збиралися біля Дюка. Їх постійно намагалися бити. Коли об’єдналися фанати, ситуація вибухнула. Тепер усе інакше. З моря ворог зайти не зможе. Одеса трансформувалася. Повсюди звучить українська мова. Театри та крамниці перейшли на неї. Окупантам тут більше немає місця».
Тетяна: «Загарбники все одно б прийшли. Їм було байдуже до нашої мови чи культури. Головною метою була війна та захоплення територій. Вважаю, що дітям варто про це розповідати. Школярі мають знати правду. Потрібна якісна інформація».
Юрій: «Якби місто не відстояли, російський світ поглинув би нас повністю. Ми бачили все на власні очі. Саме тут пролилася перша кров молодого хлопця. Панував страх і тотальне нерозуміння. Дивно було бачити міліцію на боці озброєних росіян. Це викликало шок. Проте сьогодні Одеса точно не чекає на ворога».
Аня і Соня: «Ми були замалі, тому знаємо небагато. Але прихід окупантів сьогодні — це щось неможливе. Ми щиро надіємося на краще. Їхня культура нам абсолютно чужа. Менталітет кардинально відрізняється. У нас панує позитив. У них — лише насильство».
Марго: «Це була жахлива трагедія. Росіян ніщо не зупиняє. Але багато людей змінили свої думки. Суспільство почало мислити інакше. Я в це вірю».
Ліана: «Загроза була цілком реальною. Вони ж відкрито збиралися на Куликовому полі. Хтось вважав це божевіллям, а хтось справді чекав на “своїх”. Та зараз ворог не пройде».
Андрій: «Теоретично такий сценарій міг реалізуватися. Але я категорично проти цього».
Гунер: «Уявіть, якби тоді все пішло за найгіршим сценарієм. З’явилася зброя, загинув перший юнак. Ми бачили приклад Донецька із захопленням адмінбудівель. Треба дивитися правді в очі. Молодь однозначно обирає Україну. Можливо, варто пробачити старих людей. Вони виросли в СРСР і не розуміють реальності. Вони вже нічого не вирішують».